Рівненська обласна організація

Одразу п’ять дитячих книжечок, об’єднаних у серію «Світ навколо нас», презентувала рівненська авторка, член Національної спілки журналістів України Тамара Бацмай.

Писати для дітвори - особливий поклик душі: пані Тамара ж бо – не професійний літератор. Вона очолює відділ зв’язків із громадськістю Рівненського обласного відділення Пенсійного фонду України. А це – така собі «віддушина», її дивосвіт: адже за другою освітою авторка – дитячий психолог-дефектолог.

У 2000-му вона подарувала читачам своє перше дитятко - «Абетку». Зневірившись у пошуку спонсорів, Тамара видала її власним коштом тиражем 5 тисяч примірників. І (не повірите!) він розійшовся доволі швидко: найоб’єктивніші поціновувачі – діти – таки сказали батькам СВОЄ вагоме слово. Тож у другому виданні кольорова приваблива «Абетка» додала ще 5 тисяч (в ілюстрації художник Вячеслав Лопарьов вклав не менше душі, аніж авторка). Він ще встиг проілюструвати книжку «Працьовитий павучок» і просто-таки на злеті відійшов за вічну межу…

А далі були книжечки «Про фігури», «Їжачок-хитрячок», уже в співпраці з художницею Оксаною Мудрик. І тут завдяки програмі підтримки місцевих авторів пані Тамара відчула плече обласної влади: відтак, частина книг поповнила бібліотеки нашого краю.

Писати для дітвори потрібен не лише особливий хист, а й уміння все життя залишатися трішки дитиною. Воно дане далеко не кожному навіть дуже талановитому автору. Тамара Бацмай цим даром володіє. Її рядки народжуються часто не завдяки, а всупереч: з буденних життєвих ситуацій, у яких інша жінка рознервувалася б або ж схибила.  Це не про неї: до глибоких, майже дитячих душевних струн вона додає надпотужну життєву силу та енергетику, не згинається й не сходить на манівці під вагою (а почасти просто під важким пресом) обставин. Її «золотим ключиком», яким відчиняє не лише дитячі, а й дорослі серця, є безмежна любов до України.

-          Дуже хочу, щоб ми, починаючи з перших кроків на рідній землі, пишалися, що  українці. Горді й вільнолюбні, які, поза сумнівом, заслуговують на іншу долю. Бо в нас найкраща в світі країна і найблагодатніша земля: не лише на врожаї, а й на таланти. Погляньте: нашого ж бо цвіту – по всьому світу! – каже Тамара Бацмай.

Її  п’ята книга називається «Моя Україна»: тут автор зібрала для дітей інформацію, яка допоможе по-справжньому пишатися своєю державою. Не всі ж батьки розповідають їм, що  Україна – найбільша країна в Європі, що в нас зосереджено чверть усіх чорноземів планети, і що наша Конституція – теж перша в світі. А ще маємо перший у Східній Європі університет – Острозьку академію, відроджену в незалежній Україні, найбільший у Європі заповідник «Асканію-нова», скіфську золоту пектораль і ще багато чого унікального…

Про це повідомив головний редактор «Четвертої влади» Володимир Торбіч. За його словами, засідання відбудеться 16 січня 2019 року о 15:00 у Рівненському міському суді.

Володимир Торбіч також повідомив, що під час слідства справу двічі перекваліфіковували – спочатку провадження було відкрито за ч.1 ст.347 (умисне знищення або пошкодження майна журналіста), потім її змінили на ч.2 ст. 194 (умисне знищення або пошкодження чужого майна). Наразі це знову ч.1 ст.347. 15 січня Прокуратура Рівненської області повідомила, що обвинувальний акт щодо чоловіків направлено до суду, їм загрожує довічне ув'язнення.

«Встановлена причетність членів організованої злочинної групи до вчинення у період з лютого по липень 2018 року низки тяжких і особливо тяжких злочинів – готування до умисного убивства підприємця у м. Рівне, підпалу офісу редакції одного із місцевих інтернет-видань у зв’язку із здійсненням журналістами цього видання законної професійної діяльності, а також інших злочинів, пов’язаних із незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими пристроями», – йдеться у повідомленні прокуратури.

Нагадаємо, увечері 22 лютого в місті Рівне підпалили редакцію інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада». Головний редактор Володимир Торбіч вважає, що підпал пов’язаний виключно з професійною журналістською діяльністю.

Василя Титечка – члена Національних спілок журналістів і письменників України, лауреата літературних премій імені Леоніда Куліша-Зіньківа та «Кобзарик» у галузі дитячої літератури, вчителя, кореспондента, автора понад двадцяти збірок – добре знають на Сарненщині  та за її межами. Його творчість випромінює позитив, заряджає енергією й утверджує життєрадісність. Поціновувачі майстерного слова Василя Титечка не заперечать, що його збірки-антистреси не можливо читати без посмішки. Тож не дивно, що за цим автором укріпився образ уважної до деталей людини з унікальним почуттям гумору, яка тонко розуміє дитячу психологію, вміє імпровізувати та знаходити дотепне слово в найнеочікуваніших ситуаціях. Але з виходом нової збірки «Прострілені весни» поет постав в абсолютно новій іпостасі, оголивши чоловічий нерв, який щиро болить за Україну.

Тож наприкінці грудня в читальній залі районної бібліотеки відбулася презентація цієї збірки. Ведуча заходу Тетяна Лімонова запитувала в поета про різне: життя та творчість, кумирів і наставників, роботу та сім’ю. Відповідаючи, Василь Титечко з теплотою згадував відомого письменника Леоніда Куліша-Зіньківа, до якого щонеділі приносив нові вірші та жадібно чекав настанов і порад. А присутнім навіть показав старенькі зошити, в яких зафіксував перші спроби пера. Привітати письменника прийшли шанувальники, друзі, колеги та місцеві майстри писемного слова.

«Прострілені весни» – збірка не схожа на жодну, які автор видавав раніше. Вона лірична, філософськи наповнена та концептуальна до останньої деталі. Символічна назва поєднує два далекі за сприйняттям поняття «весна», яка все оживляє, і «постріл», що приносить розруху і смерть, вказуючи на основне ідейне джерело видання – події на сході нашої держави. Власне, це протиріччя збереглось і в самій поезії: в ній ви знайдете біль і щастя, радість і смуток, старість і дитинство, любов і розлуку, загибель і жагу до життя. Вірші «Простріленої весни» апелюють до найрізноманітніших людських почуттів, пов’язуючи їх воєдино, подібно як вишукана страва водночас поєднує п’ять смакових елементів: солодке, кисле, солоне, гірке та гостре.

Василь Титечко розділяє думку, що митець не може стояти осторонь подій, які відбуваються в рідній країні. Під час читання поезії було помітно, як творчість автора «поранила» війна. Йому болить за кожного солдата, який постраждав на війні. Втім із властивим Василю Титечку оптимізмом він вірить у мир в Україні. Тож не опускає рук, а планує видавати нові книги, і над двома (сказав по секрету) вже почав працювати.

Член Національної спілки журналістів України Олексій Потянок з Рівного на фотоконкурсі «Рівне день за днем, 2018» отримав «Золоту медаль фотосалону» за серію фото під назвою «Третім будеш?» та диплом за одиночне фото «Зараз заспіваю!».

"На обох фото я висвітлив життя безхатченків, яких багато хто бачить в центрі міста. Для гарного результату довелося познайомитися зі своїми фотомоделями дядьком Сашею, який мешкає в склепі на кладовищі, та з його компаньйоном Сержем, який вдає з себе барабанщика! А третьою особою є вірна подруга - їхня собака, яка завжди поруч. Як не крути, а це життя нашого міста і це його персонажі, які волею долі опинилися в скрутній ситуації. Що мене вразило в спілкуванні з безхатченками-фотомоделями, то це їхня незалежність та часом відчуття власної гідності", - написав Олексій Потянок на своїй сторінці у мережі Фейсбук.