Це його рядки. Ніби про сьогоднішній страшний день: "Перелетіли свята на будень, вечори перейшли у ніч. Ти повернешся. та не будеш золотіти більше мені. У саду, де тривожно й голо, де від інею сива трава, вже не буде твій тихий голос розквітати в отих словах... Повний місяць хмарині плечі світлом вкутував золотим. В чорний вечір твоєї втечі, втечі в інші світи". Ще кілька днів тому спілкувалися з ним по телефону. Відчувалося, що розмовляти Василеві вже було важкувато. Та все ж він подякував обласній організації Національної спілки журналістів України, в лавах якої був з 1976 року, за надану фінансову допомогу на лікування. Ми всі щиро сподівалися: Василь таки вирветься з лабет тяжкої хвороби, повернеться, як то кажуть, у стрій. Не судилося…Що ж, видно у Господньому раю теж потрібні такі непересічні особистості, якою завжди був Василь Наумович. Спочивай з миром, друже і колего по перу. Нехай свята замля буде тобі пухом. Доки живемо – пам’ятатимемо!
Секретаріат Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України. Додати коментар
|
|
|