Вхід

Теекана РТБ

Рівне вечірнє

Запитання: Районна газета має 2 співзасновники: районну раду та трудовий колектив редакції. Що робити, якщо протокол зборів трудового колективу про реформування, як одного співзасновника, направлений в районну раду – як другому співзасновнику: районна рада включає питання реформування в порядок денний сесії – відбувається голосування і не набирається більшості голосів – рішення сесії про реформування не приймається, відповідальності ніхто не несе.

Тамара Алексіюк, головний редактор Зарічненської районної газети "Полісся".

ВІдповідь: З набранням чинності Закону України від 24 грудня 2015 року № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» з 01 січня 2016 року до окремих законів, що регламентують діяльність засобів масової інформації, внесено зміни.

Так, зокрема, відповідно до ч.2. ст. 8 Закону України від 16 листопада 1992 року №  2782-XII  «Про друковані засоби масової інформації» (із змінами та доповненнями)  органи  державної  влади,  інші  державні  органи  та  органи  місцевого   самоврядування   не   можуть   виступати  засновниками (співзасновниками) друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ст. 4  Закону України від 24 грудня 2015 року  № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» рішення про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції приймається їх засновниками (співзасновниками) за участю трудового колективу. Трудовий колектив редакції має пріоритетне право у визначенні способу реформування.

Протягом трьох місяців з дня набрання чинності Закону України від                  24 грудня 2015 року  № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»  трудовий колектив редакції на загальних зборах, на яких присутні не менш як три чверті загальної кількості штатних працівників, приймає рішення щодо своєї участі у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції і подає засновникам (співзасновникам) пропозицію стосовно способу реформування.

При цьому засновники (співзасновники) друкованого засобу масової інформації та редакції у місячний строк після надходження пропозиції трудового колективу редакції приймають рішення про реформування та про спосіб реформування, яке доводиться до відома трудового колективу та надсилається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, для внесення до Зведеного переліку об’єктів реформування та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ст. 9 «Відносини між співзасновниками друкованого засобу  масової інформації» Закону України від 16 листопада 1992 року №  2782-XII  «Про друковані засоби масової інформації» (із змінами та доповненнями) відносини між  співзасновниками  друкованого  засобу  масової інформації, а також  співзасновниками-підприємцями    щодо    його заснування та діяльності визначаються установчим  договором,  який  укладається між ними відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 22 «Статут редакції  друкованого  засобу  масової інформації» Закону України від 16 листопада 1992 року №  2782-XII  «Про друковані засоби масової інформації» (із змінами та доповненнями) статут редакції затверджується засновником (співзасновниками)
відповідно до чинного законодавства України.  У статуті редакції визначаються:  засновник  (співзасновники)  та назва друкованого засобу масової  інформації,  місцезнаходження  його редакції, предмет і цілі діяльності,  її  органи  управління,  порядок їх формування, компетенція та повноваження журналістського і трудового колективів та їх виборних органів,  порядок  утворення майна  редакції,  положення  щодо  вирішення  питань  виробничого, фінансового,  матеріально-технічного    забезпечення    діяльності
видання та  його  редакції,  умови  її  реорганізації,  припинення
діяльності, інші положення.

Відповідно до п. 6 ст. 3.13 «Порядок прийняття рішення районної ради» Регламенту Зарічненської районної ради, затвердженого рішенням районної ради від 25.12.2015 № 18,  пропозиція або проект рішення, які не отримали необхідної кількості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. Таке відхилення проекту рішення, пропозиції заносяться до протоколу засідання ради.

Відповідно до ст. 3. 35 «Статус протоколу сесії та надання його депутату районної ради» Регламенту Зарічненської районної ради, затвердженого рішенням районної ради від 25.12.2015 № 18, протокол засідання районної ради є офіційним документом, що підтверджує процес обговорення і прийняття рішень районною радою.

Відповідно до ст. 4.5 «Обов’язки депутата районної ради» Регламенту Зарічненської районної ради, затвердженого рішенням районної ради від 25.12.2015 № 18, депутат районної ради зобов’язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, цього Регламенту та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; брати участь у засіданнях роботі ради, постійних чи тимчасових комісій районної ради, фракцій, робочих чи підготовчих груп та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень.

Таким чином,  в ситуації, що склалася, депутати Зарічненської районної ради порушили один з принципів діяльності районної ради – законність і прийняти рішення, яке суперечить Конституції України та чинним законодавством України (п.4.36. «Акти районної ради» Регламенту Зарічненської районної ради), а саме ч.2. ст. 8 Закону України від 16 листопада 1992 року №  2782-XII  «Про друковані засоби масової інформації» (із змінами та доповненнями)  та Закон України від 24 грудня 2015 року 
№ 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Вирішення ситуації: голова районної ради повинен скликати сесію районної ради, включити до порядку денного знову питання реформування районної газети, роз’яснити всі нововедення у законодавстві,  прийняти законне рішення, що не суперечило чинному законодавству України.

* * *

Запитання: Газета має 2 співзасновники: районну раду та трудовий колектив редакції. Чи буде включена газета до зведеного переліку об’єктів реформування в І етапі, якщо протокол зборів трудового колективу – як рішення одного співзасновника на участь у І етапі реформування – буде направлений в Держкомтелерадіо, а рішення сесії, як другого співзасновника, якщо не набере більшості голосів на сесії, не буде направлене?

Тамара Алексіюк, головний редактор Зарічненської районної газети "Полісся".

Відповідь: Відповідно до ст. 4  Закону України від 24 грудня 2015 року  № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» рішення про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції приймається їх засновниками (співзасновниками) за участю трудового колективу. Трудовий колектив редакції має пріоритетне право у визначенні способу реформування.

Протягом трьох місяців з дня набрання чинності Закону України від                  24 грудня 2015 року  № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»  трудовий колектив редакції на загальних зборах, на яких присутні не менш як три чверті загальної кількості штатних працівників, приймає рішення щодо своєї участі у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції і подає засновникам (співзасновникам) пропозицію стосовно способу реформування.

При цьому засновники (співзасновники) друкованого засобу масової інформації та редакції у місячний строк після надходження пропозиції трудового колективу редакції приймають рішення про реформування та про спосіб реформування, яке доводиться до відома трудового колективу та надсилається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, для внесення до Зведеного переліку об’єктів реформування та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.

Таким чином, рішення має бути одне і тому газета не може як співзасновник відправити до Держкомтелерадіо своє рішення без рішення іншого співзасновника – районної ради.

* * *

Запитання: Ситуація така. Кілька років не був  у відпустці, а одного року - лише 10 днів.  Чи можна з посиланням на ст. 3, ч. 3 Закону (погашення боргів ЗМІ) виплатити компенсацію за невикористані відпустки.  Або який інший правильний вихід з цієї ситуації. В рамках роздержавлення або ні. Дякую.

Василь Семеренко, головний редактор Радивилівської районної газети "Прапор перемоги".

Відповідь: Право на відпочинок усім  гарантують стаття 45 Конституції України, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про відпуст­ки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР та інші нормативно-правові акти.

Згідно зі статтею 2 Закону № 504 право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підпри­ємствами, установами, організаціями незалежно від форм власно­сті, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фі­зичної особи.

Редакція Радивилівська районна газета «Прапор перемоги» входить до Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад району відповідно до Рішення Радивилівської районної ради від 29.04.2011 № 116, тобто є комунальною власністю.

Діяльність газети здійснюється на підставі статуту, що затверджується засновником (співзасновниками) відповідно до чинного законодавства України.  У статуті редакції визначаються:  засновник  (співзасновники)  та назва друкованого засобу масової  інформації,  місцезнаходження  його редакції, предмет і цілі діяльності,  її  органи  управління,  порядок їх формування, компетенція та повноваження журналістського і трудового колективів та їх виборних органів,  порядок  утворення майна  редакції,  положення  щодо  вирішення  питань  виробничого, фінансового,  матеріально-технічного    забезпечення    діяльності видання та  його  редакції,  умови  її  реорганізації,  припинення  діяльності, інші положення. (ст. 22 «Статут редакції  друкованого  засобу  масової інформації» Закону України від 16 листопада 1992 року №  2782-XII  «Про друковані засоби масової інформації» (із змінами та доповненнями).

Відповідно ст. 8 «Перетворення редакції членами її трудового колективу у суб’єкт господарювання» Закону України від 24 грудня 2015 року № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» перетворення редакції членами її трудового колективу у суб’єкт господарювання здійснюється відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України, тобто буде здійснюватися реформування з виходом органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації  і з набуттям нового статусу суб’єкта господарювання.

Відповідно до ч. 3 статті 3 «Способи реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій» Закону України від 24 грудня 2015 року 
№ 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»
протягом чотирьох місяців з дня набрання чинності закону засновники (співзасновники) друкованого засобу масової інформації та редакції зобов’язані сплатити заборгованість із податків та обов’язкових платежів, ліквідувати заборгованість із заробітної плати та виконати інші фінансові зобов’язання відповідно до законодавства.

Однак, перш ніж засновники зобов’язані ліквідувати заборгованість із заробітної плати та виконати інші фінансові зобов’язання, повинно бути прийняте рішення на сесії районної ради щодо реформування.

Відповідно до ч. 1  ст. 83 «Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки» Кодексу законів про працю  України та ст. 24 «Грошова  компенсація  за  невикористані  щорічні  відпустки» Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

 

УАВПП звертає увагу: 127 комунальних газет з 555 (або 22%) у 2014 році не отримали ні копійки дотацій. В той самий час 40 редакцій (10% від загальної кількості) отримують понад 40% від загальної річної суми дотацій. Роздержавлення комунальної преси – це шанс для ефективно працюючих колективів посилити свої позиції та збільшити доходи.


Комунальна преса: викривлений ринок

За інформацією Державного комітету телебачення і радіомовлення, в Україні видається 555 регіональних і місцевих газет комунальної форми власності, загальний разовий наклад яких складає 2 млн. екземплярів. До 2013 року найбільш грунтовним дослідженням комунальної преси була так звана «Медіа-карта», яка складалася Державним комітетом телебачення і радіомовлення України (2005-2006 роки). Окрім назв газет, медіа-карта містила дані про майно редакцій, форму власності, середній тираж тощо. Водночас, після 2006 року цю роботу було повністю згорнуто та відновлено лише у 2013 році.

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз стану розвитку комунальної преси

у 2013-2014 рр.

555 комунальних друкованих видань

2014

(555 газет)

2013

(518 газет)

млн.грн

у відсотках

млн.грн

у відсотках

Сукупний дохід, зокрема:

344

287

  • –реалізація тиражів

140

40

130

48

  • –висвітлення діяльності органів влади

9

3

8

3

  • –реклами

110

33

69

24

  • –дотації з місцевих бюджетів

70

20

79

26

Сукупні витрати, зокрема:

324

269

  • –заробітна плата та нарахування на неї

184

57

155

59

  • –видавничі витрати

98

30

82

31

  • –податки та збори

24

7

18

7

  • –«Укрпошта»

18

6

14

6

Кількість прибуткових видань

407

73,6

161

31

Кількість газет, які не отримують дотацію

127

22

108

21

Середній разовий тираж

3 609

83% до 2013 року

4 344


Середня вартість передплати на 2014 рік, грн

98

114% до 2013 року

86


Сукупний прибуток комунальних видань у 2014 році склав 19,3 млн. гривень, що становить 5,4% від розміру отриманого ними валового доходу. Найбільший сумарний прибуток отримали редакції в Одеській області, де кількість і відсоток прибуткових редакцій є найбільшим в Україні (Табл. 2). Та й середня частка прибутку у валових доходах тут складає 10%, що вдвічі перевищує середній показник по Україні.

Збиток від редакційної діяльності у 2014 році показала тільки Рівненська область, та й то невеликий (-57,5 тис. грн.). Водночас, навіть у цій області діє 13 прибуткових газет, що становить майже 70% від загалу.

Таблиця 2.

Показники діяльності прибуткових комунальних видань у розрізі по областям


Назва області

Розмір прибутку, тис. грн.

Кількість прибут-кових редакцій

Відсоток прибут-кових редакцій

Середній розмір прибутку,

тис. грн

  • 1.

Одеська

3 411,7

28

93,3

126,4

  • 2.

Дніпропетровська

480,3

26

78,8

18,47

  • 3.

Чернігівська

1 569,7

24

92,3

65,4

  • 4.

Черкаська

330,0

22

95,7

15

  • 5.

Житомирська

886,7

23

88,5

40,3

  • 6.

Вінницька

1 587,9

25

71,4

72,2

  • 7.

Полтавська

519,6

20

66,7

25,6

  • 8.

Київська

2 081

20

62,5

109,5

  • 9.

Кіровоградська

145,7

20

76,9

8,09

  • 10.

Хмельницька

623,0

20

80,0

34,6

  • 11.

Тернопільська

759,3

16

88,9

47,5

  • 12.

Харківська

594,7

19

67,9

37,2

  • 13.

Сумська

674,5

15

71,4

48,2

  • 14.

Запорізька

826,6

13

72,2

63,6

  • 15.

Івано-Франківська

667,4

13

68,4

51,3

  • 16.

Волинська

831,7

15

78,9

63,9

  • 17.

Херсонська

511,1

16

76,2

39,3

  • 18.

Миколаївська

696,8

14

60,9

58,07

  • 19.

Львівська

563,9

11

47,8

51,2

  • 20.

Чернівецька

403,0

11

78,6

40,3

  • 21.

Луганська

56,4

8

53,3

7,05

  • 22.

Закарпатська

302,3

9

64,2

43,1

  • 23.

Донецька

696,3

6

40,0

116

  • 24.

Рівненська

-57,5

13

68,4

-

Всього:

19295,14

407



Співвідношення між кількістю збиткових і прибуткових комунальних видань в різних регіонах є різним. Причин цього багато: це як особливості взаємовідносин менеджерів/редакторів видань з органами влади (що істотно впливає на рівень бюджетних дотацій), так і суто «бізнесові» речі, такі як редакційна політика та маркетингова діяльність редакцій, демографічні особливості території, легкість/складність логістики газет, тощо.

У 2014 році редакції комунальних газет отримали дотації на суму 73,9 млн. гривень, що становить 20,7% від загальної суми доходів. Близько п'ятої частини з загальної кількості видань (22,9%) працювали без дотацій з місцевих бюджетів. У ряді випадків розмір дотації не перевищував 10-15 тис гривень, що також можна вважати як ознаку здатності редакцій працювати без дотацій. Але в той же час існують приклади, коли бюджетні дотації складають декілька сотень тисяч гривень.

Умовно за розмірами дотацій редакціям комунальних друкованих видань всі області можна поділити на чотири групи.

До І групи належать Сумська та Житомирська області, в яких на згадані цілі виділяється менше 1 млн. гривень.

До ІІ групи можна віднести області, в яких рівень дотацій становить від 1 до 2 млн. гривень на рік (Миколаївська, Хмельницька, Луганська, Полтавська, Донецька, Рівненська, Запорізька, Херсонська, Кіровоградська, Закарпатська області).

До ІІІ групи - області, в яких бюджетні дотації складають від 2 до 5 млн. гривень (Тернопільська, Харківська, Чернігівська, Черкаська, Волинська, Чернівецька, Київська, Івано-Франківська області).

До ІV групи - області, в яких на дотації виділяється від 5 до 10 млн. гривень (Дніпропетровська, Львівська, Вінницька, Одеська, м.Київ).

Саме у І групі відсоток бездотаційних редакцій є найвищим (Табл. 3 та Мал.1), так само як і рівень прибутковості видань. А от у Львівській, Волинській, Закарпатській, Тернопільській областях взагалі відсутні видання, які діють без дотацій. До речі, цікаве спостереження: у західних областях рівень дотацій є вищим, ніж на решті території України (Табл. 3).

Таблиця 3.

Аналіз деяких показників діяльності комунальних друкованих засобів масової інформації у розрізі по областям

Область

Всього видань

Дотації з місцевого бюджету,

тис. грн

Відсоток розміру дотацій від валового доходу

Кількість/ відсоток бездотаційних видань

Кількість/ відсоток прибуткових видань

Одеська

30

10717,3

32,5%

4/13%

28/93%

Вінницька

35

5826,4

24,7%

6/17%

25/71%

Львівська

23

5727,2

45,6%

-

14/61%

Дніпропетровська

33

5223,32

22,4%

5/15%

26/79%

Івано-Франківська

19

4811,5

30,5%

2/11%

13/68%

Київська

32

4401,41

18,1%

2/6%

20/63%

Чернівецька

14

3229,229

29,3%

1/7%

11/79%

Волинська

19

2875,9

21,8%

-

15/79%

Черкаська

23

2863,513

20,5%

4/17%

22/96%

Чернігівська

26

2668,4

10,8%

3/12%

24/92%

Харківська

28

2444,3

16,1%

5/18%

19/68%

Тернопільська

18

2249,5

22,8%

-

16/89%

Закарпатська

13

1930,4

21,5%

-

9/69%

Кіровоградська

26

1421,5

25,4%

5/19%

20/77%

Херсонська

21

1293,7

12,9%

7/33%

16/76%

Запорізька

18

1241,82

11,5%

3/17%

13/72%

Рівненська

19

1208,7

9,0%

11/58%

13/68%

Донецька

15

1175,8

12,5%

4/27%

6/40%

Полтавська

30

1103

18,0%

14/47%

20/67%

Луганська

15

1099,5

22,6%

1/7%

8/53%

Хмельницька

25

1083,929

8,4%

9/36%

20/80%

Миколаївська

24

1079,7

7,9%

11/46%

14/58%

Житомирська

26

386,3

3,0%

18/69%

23/88%

Сумська

21

301,4

2,1%

17/81%

15/71%

Мал. 1. Кількість прибуткових комунальних видань у розрізі по областям та відсоток прибуткових видань від загальної кількості.

Вивчення економічної діяльності комунальних видань дає окремий великий шар інформації для аналізу. Перший показник – той, що у звичному для ринку дослідженні аудиторії називають «аудиторією одного номеру», тобто середня кількість людей, яка читає чи хоча б переглядає один екземпляр видання. У випадку з аналізом статистичних показників, доступних по комунальним виданням, доцільно використати запропоноване поняття «насиченість» тиражу. Це співвідношення кількості населення території, до розповсюджується видання, до середнього разового тиражу. Відповідно, це дозволяє оцінити, скільки осіб теоретично читають один примірник. (Теортетично – тому, що дані при тираж узяті із задекларованого кожним виданням показника).

Мал. 2. Показник «насиченості» тиражів комунальних газет у розрізі по областям.

Сукупні доходи від реалізації тиражів становлять 40,6% від загальних доходів, або 144 млн. 688 тис. гривень (Мал. 3). Для порівняння, дотації з бюджету є вдвічі меншими – 20,7 % від загалу.

Мал. 3. Співвідношення валових доходів редакцій та доходів від реалізації тиражів (тис. гривень).

Аналіз інформації про доходи від реалізації тиражів дає підстави зробити висновок стосовно того, для кого і для чого функціонує те чи інше друковане видання. Наприклад, у львівської газети «Ратуша» задекларований тираж складає 3 тис. примірників, а доходи від реалізації тиражів – 22 тис. грн. на рік (Мал. 4).

Мал. 4. Діаграма сукупних доходів редакцій комунальних видань за 2014 рік у Львівській області (тис. гривень).

Для порівняння – аналіз структури доходів редакцій комунальних видань у Сумській області (Мал. 5). Нескладно побачити різницю: у Сумській області домінуючими факторами формування доходної частини є доходи від реалізації тиражів та реклами.

Мал. 5. Діаграма сукупних доходів редакцій комунальних видань за 2014 рік у Сумській області (тис. гривень).

Структура доходів редакцій комунальних видань в розрізі по областям виглядає наступним чином (Мал.6). При цьому варто зазначити, що робота з рекламодавцями є принципово новою для більшості редакцій. Зокрема, це підтверджують попередні результати аналізу опитування редакторів комунальних видань, виконані УАВПП (Мал.7 та Мал.8).

Мал. 6. Співвідношення доходів редакцій від реалізації тиражів, від рекламної діяльності та дотацій з місцевих бюджетів у розрізі по областям.

Мал.7

Мал.8

На завершення зазначимо, що 130-150 комунальних видань, які сьогодні працюють або зовсім без дотацій або з дотаціями на рівні 10-15 тис.грн. на рік – це доволі ефективні на своїх територіях газети, які цінують та ретельно працюють зі своїми читачами та рекламодавцями. УАВПП збирає та активно поширює досвід цих видань – стимулюючи інших швидше рухатись, і привертаючи увагу, в тому числі рекламодавців, до ефективно працюючих видань, які мають постійну та думаючу аудиторію, потенційно привабливу для рекламодавців.

Цей матеріал створений на основі результатів дослідження, яке спирається на дані, подані відповідними структурними підрозділами обласних державних адміністрацій та узагальнених спеціалістом Національною спілкою журналістів України (НСЖУ). В тому числі, використані дані публікації «Реформування комунальних ЗМІ: про ситуацію – мовою цифр», автори О. Бухтатий та В. Горобець. – Журналіст України № 11 за 2014 рік.

 

ЧЕРЕЗ ВЛАСНІ АМБІЦІЇ

породили конфлікт з місцевого газетою "Полісся" керівники Зарічненської райдержадміністрації та районної ради

Не у тридев’ятому царстві, не в тридесятому государстві, а всього за 180 кілометрів від Рівного, неподалік українсько-білоруського прикордоння розкинулося мальовниче селище міського типу Зарічне. І дало воно однойменну назву такому ж мальовничому, всіяному блакиттю озер, району. І живуть у цьому районі гарні і працелюбні люди. От тільки біда – за останні десятиліття майже вся економіка району занепала, тому й тамтешні поліщуки здебільшого кинулися на заробітки – як не в сусідню Білорусь, то у недружню тепер Росію. А хто такої змоги не має – у цю пору вирушають до лісу заготовляють гриби та ягоди та везуть їх на ринки близьких, а нерідко й досить віддалених містечок і великих міст. А ще здавна любить місцевий люд читати свою районну газету, яка так і зветься «Полісся». Що це саме так – свідчить стабільно високий (як для Зарічненського району) тираж видання – більше п’яти тисяч примірників. І ніхто такого розміреного укладу життя в цьому районі не порушував. До тих пір, аж поки до керівництва Зарічненщиною прийшла нова демократична (так вона сама вважає) влада в особі голови районної державної адміністрації Анатолія Смаглюка та голови районної ради Миколи Якушика.  І почала наводити лад. Не в економіці, звісно (для цього потрібен хист і хоча б такі сякі знання з управління тією ж економікою). Взялися за місцеву газету та її головного редактора Тамару Алексіюк, до речі, заслуженого журналіста України. За газету, котра вже давно працює в умовах самоокупності і не вимагає жодних коштів від тієї ж влади за висвітлення її діяльності, як це передбачає Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Але, як кажуть, – про все по порядку.

Власне сам конфлікт між місцевою владою та районною газетою, а якщо точніше – з її редактором зрів подавно: він то стихав, то з новою силою набирав обертів.  Їх пік прийшовся на 26 червня 2015 року: саме в цей день голова райдержадміністрації Анатолій Смаглюк видав розпорядження за № 82-к «Про попередження Алексіюк Т.Г. про зміну істотних умов праці». Посилаючись на певні статті Кодексу законів України про працю, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній формі власності» та враховуючи рішення Зарічненської районної ради № 9 від 8 грудня 2010 року «Про делегування повноважень районної ради районній державній адміністрації», пан Смаглюк у наказному порядку попередив редактора «Полісся» Тамару Алексіюк «…про зміну в організації виробництва і праці, що зумовлює  зміну істотних умов праці, а саме – укладення трудового договору у формі контракту… У разі незгоди на продовження роботи в нових умовах (на умовах контракту) трудовий договір з нею буде припинено за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України».

І ось тут постає цілком закономірне питання: з якого це дива голова райдержадміністрації, котра навіть не є засновником чи співзасновником газети, взявся наводити лад у редакції? Чому цього не робили його попередники на посаді, адже названі вище документи, на котрі й посилається Анатолій Смаглюк, датовані 1993-м та 2010-м роками? Відповідь доволі проста: газета «Полісся» останнім часом веде незалежну від влади редакційну політику. Це підтверджує хоча б побіжний аналіз публікацій районки. Така незалежність подобається читацькій аудиторії, та аж ніяк не подобається чиновникам від влади. Отож, видавши вказане вище розпорядження, влада, схоже, вирішила накинути своєрідну петлю на «горло» редакції, а її керівника поставити на місце: мовляв, будеш брикатися – ми тобі ту саму петлю швидко затягнемо. Та вийшов, як то кажуть, облом: редактор виявилася не з полохливих і за активної підтримки секретаріату обласної організації Національної спілки журналістів України взялася відстоювати своє право на працю.

Насамперед ми звернулися за консультацією до головного юрисконсульта НСЖУ Тетяни Котожинської, надавши для аналізу ксерокопії документів, які надійшли на адресу Тамари Алексіюк з райдержадміністрації. Висновок юриста з багаторічною практикою був категоричним і однозначним: вимога щодо обов’язкового укладення  контракту є незаконною і такою, що порушує право на працю. Як незаперечний аргумент, Тетяна Котюжинська навела витяги з Кодексу законів про працю, Господарського кодексу, Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення", котрі не визначають контрактну форму трудового договору як обов’язкову для головного редактора комунального засобу масової інформації (на відміну від керівника державного підприємства).

Більше того, Конституційний суд України рішенням від 9.07.1998 року № 17/81-97, виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту  прав громадян в галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємства визнав за доцільне обмежити визнання сфери застосування контракту лише законами, які є прерогативою Верховної Ради України. Суд окремо зазначив, що контрактна форма трудового договору не може впроваджуватися нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.

Про все це головний редактор «Полісся» Тамара Алексіюк повідомила Анатолія Смаглюка (принаймні, відповідь Тетяни Котюжинської на наш запит була надрукована в районній газеті 9 липня 2015 року). Проте для голови райдержадміністрації аргументація юриста виявилася непереконливою і він далі продовжував наполягати на виконанні керівником редакції власного розпорядження.

У мене, як голови обласної журналістської організації, не залишалося нічого іншого, як зателефонувати до Анатолія Смаглюка і хоч таким чином з’ясувати обставини конфлікту. Але керівник райдержадміністрації й далі був непохитним. Коли ж я натякнув на те, що  від імені секретаріату обласної організації НСЖУ будемо звертатися до глави Адміністрації Президента України, у відповідь почув: ваше право, а нам, місцевій  владі, краще знати що і як робити в районі. Після такої «теплої» розмови, не залишалося нічого іншого, як лист з хронологією протистояння Зарічненської влади із своєю ж газетою відправити до Києва. Результат: досить було лише одного телефонного дзвінка з відомства Бориса Ложкіна, аби змусити пана Смаглюка скасувати своє нічим необгрунтоване розпорядження.

Якщо ж ви, читачу, думаєте, що протистояння зарічненських журналістів з місцевою владою на цьому вичерпалося, то глибоко помиляєтесь. Воно знайшло своє продовження ще в одному грізному витворі епістолярного жанру. На цей раз у листі за підписом голови районної ради Миколи Якушика, датованому 29 липня 2015 року. Аби приструнити непокірного головного редактора своєї ж газети, посилаючись на відповідні статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного та Господарського кодексів України, а заодно ставлячи під сумнів обгрунтованість та потребу (???) прийняття (виділення автора) Верховною радою України у січні 2009 року постанови «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, в тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси»  і Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» (набрав чинності 19 червня 2010 року), пан Якушик зажадав від редакції звільнити в термін до 4 листопада 2015 року приміщення загальною площею 63,9 квадратних метри, котрі та ж редакція орендує з червня 2000 року в райдержадміністрації, а згодом – в районної ради. У перспективі звільнену територію голова районної ради планує використовувати для потреб самої ради. При цьому недвозначно заявляє, що діє виключно «від імені та в інтересах територіальних громад». Та саме ось тут виникає цілком закономірне питання: а чи цікавився Микола Якушик думкою тих самих територіальних громад щодо примусового виселення редакції «Полісся»? Схоже, ні. Бо ті ж територіальні громади, а простіше кажучи, мешканці району, дружно стали на захист, зауважте, не керівництва районної ради, а  своєї газети у її протистоянні з тією ж місцевою владою. Про це свідчать численні листи до редакції, котрі були опубліковані на шпальтах видання. Вони сьогодні і є тим лакмусовим папірцем, який визначає рівень довіри до влади. Завтра цей рівень довіри продемонструють пересічні мешканці Зарічненщини на місцевих виборах. І, схоже на те, що їх результати явно будуть не на користь діючим очільникам цього району.

Уже коли ця публікація була готова до друку, на адресу редакції газети «Полісся» надійшло повідомлення з Рівненської обласної державної адміністрації за підписом першого заступника голови Юрія Приварського. Весь зміст цього документа переповідати немає потреби. Але одна цитата з нього таки заслуговує на увагу. «…відповідним листом облдержадміністрації голову Зарічненської райдержадміністрації попереджено про дотримання вимог законодавства при виданні розпоряджень».

Дмитро ТАРАСЮК,

голова обласної організації

Національної спілки журналістів України,

заслужений журналіст України.

 

Постанова розширеного пленуму Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України
м. Рівне                                                                                                                     20 березня 2015 року

Пленум Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України констатує, що занепад українських газет із сегменту малої преси становить загрозу інформаційній безпеці держави. Складна економічна ситуація в Україні, падіння гривні повною мірою торкнулися й видавничо-редакційної галузі. Особливо важко нині місцевим друкованим виданням, більшість з яких не мають ані великих надходжень від своєї діяльності, ані потужних фінансових засновників та спонсорів, які могли б пом’якшити фінансовий удар.

 
Журналістам-пенсіонерам державних і комунальних ЗМІ пенсії з 1 квітня 2015-го до 1 січня 2016 року не виплачуватимуться. Або їм доведеться звільнитися з роботи для отримання пенсії. Журналістам-пенсіонерам усіх інших ЗМІ пенсії буде скорочено на 15%. Роз’яснення медіаюриста.

12 березня 2015 року було опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким з 1 квітня 2015 року вводяться, поки що, тимчасові обмеження на виплату пенсій, тим пенсіонерам, які продовжують працювати. Зміни внесено як до спеціальних законів («Про державну службу», «Прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» тощо), так і до загальних («Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення»). До Закону України «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів» зміни не внесено, але, на мою думку, це не означає, що журналісти виокремлені в якусь окрему категорію пенсіонерів, на яких не поширюються «тимчасові зміни».

Закон «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів» визначає, що пенсійне забезпечення працівників засобів масової інформації здійснюється відповідно до принципів та норм, встановлених пенсійним законодавством України. Таким чином, питання пенсійного забезпечення регулюються загальним Законом України «Про пенсійне забезпечення» і тільки при нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю. Для унормування нарахування пенсій журналістам державних і комунальних ЗМІ діє Постанова КМУ № 377 від 15 березня 1999 року, яка визначає перелік посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів апарату відповідного органу державної влади та органу місцевого самоврядування.

 
Більше статтей...
An Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image Slideshow 
bulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbullet
spinner

Опитування

Яким з місцевих ЗМІ ви довіряєте найбільше?
 

Опитування

Новини якого з місцевих телеканалів на вашу думку є найбільш актуальними та об'єктивними?