Вхід

Рівне вечірнє

Сьогодні в актовій залі Рівненського обласного краєзнавчого музею відбулася презентація двотомника українського письменника, журналіста та перекладача Юрія Берези «Новітня ріпка». Принагідно зазначимо: Юрій є членом Національної спілки журналістів України,  лауреатом літературних премій імені Остапа Вишні, Степана Руданського, Світочів, Григорія Чубая та журналістської премії  імені Михайла Горопахи. До книги увійшли найсвіжіші твори автора: фронтові етюди, гумористично-сатиричні пародії, епіграми, мініатюри, байки а також балади, афоризми, гуморески.

Розпочав захід директор музею Олександр Булига,  побажав Україні найшвидшої перемоги над російськими окупантами та звучання українського слова у всіх куточках нашої держави.

Про свій життєвий та творчий шлях з молодих років автор розповів через відтворення яскравих спогадів та про вихід своїх попередніх творів. Праця над презентованим двотомником тривала упродовж останніх двох років. Юрій Береза зачитав присутнім окремі уривки, мініатюри, діалоги та афоризми з нових книг.

Привітати автора з виходом нового збірника та подякувати за творчість прийшли діячі культури, краєзнавці, музейники, просвітяни, художники Рівненщини, численні друзі. Катерина Сичик, голова Рівненського міського об’єднання товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка подарувала Юрію Березі «Календар Патріота» авторства її доньки Ірини.

 

Керівник прес-служби Рівненського єпархіального управління Православної церкви України, член Національної спілки журналістів України Василь Рудніцький отримав нагрудний знак «За сприяння війську» від Головнокомандуючого Збройними силами України генерала Валерія Залужного.

«Не вважаю цю почесну відзнаку своєю особистою нагородою. Бо це не так. Завжди і всюди поруч зі мною творять добрі справи люди – з Великої літери,  золотими руками і гарячими серцями. Тому ця нагорода належить усій команді Eleos-Rivne і всім, хто допомагає українським воїнам у такий складний час,- каже отець Василь Рудніцький. - Заради Перемоги України ми й надалі будемо продовжувати волонтерську роботу, бо це наш святий обов’язок. Нехай оберігає Господь і благословляє наших захисників, усіх волонтерів і увесь український народ».

Щиро вітаємо отця Василя Рудніцького із заслуженою відзнакою. Пишаємося. Так тримати»!!!

 

Третій день Різдвяного марафону був продовжений сьогодні в літературному музеї Уласа Самчука заходом, присвяченим 70-річчю від дня народження літописця рідного краю Миколи Берези - відомого письменника та журналіста. Микола Федоришин, завідувач музею, нагадав присутнім біографію ювіляра, запропонував хвилиною мовчання вшанувати пам'ять славного земляка.

Теплими споминами про життєвий та творчий шлях свого старшого брата поділився журналіст Юрій Береза. Про високий професіоналізм, майстерність журналістську діяльність колеги говорили письменники і журналісти Віктор Мазаний, Олександр Берестяний, Ярослав Марчук, Тамара Бацмай, голова обласної організації Національної спілки журналістів України Дмитро Тарасюк, директор обласного краєзнавчого музею Олександр Булига, народний артист України Олексій Заворотній.

Музичним оформленням заходу став виступ тріо бандуристок - випускниць музичного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету

 

Професор Олександр Галич часто порівнював свою долю з крилами птаха. Бо одне його «крило» змужніло на заході України, інше – загартувалося на сході. В серці цього великого в прямому й переносному сенсах чоловіка жила єдина наша держава, яку він, власне, уособлював у собі. Перший у незалежній Україні доктор філологічних наук, літературознавець, журналіст, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, відмінник освіти України… І цей перелік можна продовжувати.

…10 березня цього року він відійшов у Вічність тихо й несподівано, наче не хотів завдавати нам усім зайвих турбот та клопотів, - війна ж бо… Але разом із ним пішов цілий світ, - ні, Всесвіт! Всесвіт Олександр Галича, - звучить, чи не так?

«Він був для мене не лише чоловіком, із яким ми прожили в парі десятки  щасливих років, а й колегою та вірним другом. Тепер щодня вчуся жити без нього: але ніяк не йде мені та надскладна наука», - зізнається вдова Олександра Галича доктор філологічних наук за спеціальністю «Журналістика» Валентина Галич.

Подружжя починало торувати шлях у науку в Рівненському державному педагогічному інституту в далекому 1978-му. Тут затрималися на два десятиліття, - аж поки не отримали запрошення на роботу до Луганського Національного університету імені Тараса Шевченка. Тож у 1998-му переїхали: Луганщина – мала батьківщина Олександра, а сусідня Донеччина – Валентини Галич. У 2014-му, щойно ворожий чобіт ступив на нашу землю, Галичі залишили своє помешкання в Луганську, солідну бібліотеку й приїхали до Рівного. Щоб уже в зрілому віці розпочати життя спочатку. Вони сповна скуштували переселенської долі, - але не зламалися: готували майбутніх журналістів у Національному університету водного господарства та природокористування, а згодом – у Міжнародному економіко-гуманітарному університету імені академіка Степана Дем’янчука. От уже й точно: коли говорять гармати, музи не мовчать!

Днями на будинку, де жив Олександр Галич, на вулиці Буковинській, 5а в Рівному, урочисто відкрили меморіальну дошку його пам’яті. Зібралися його учні, колеги, друзі. Світлий глибокий проникливий погляд професора зі сторінок відкритої книги, - хіба могла бути іншою пам’ять про людину, яка понад усе любила не себе в науці, а науку в собі?

 

Нещодавно Олег Горопаха - знаний у нашому краї режисер, оператор, один з першопрохідців телекомпанії "10 канал", людина творча й обдарована (всі чесноти від батька), видав книгу "Рядки, наспівані душею." В ній  зібрав його вірші, малюнки, фотографії, живопис. Книга вийшла цікавою, особливо тим, хто знав Всеволода Микитовича, з ним працював, але не здогадувався, який він талановитий і непосидючий чоловік.

«Мені довелося не раз пересікатися з ним і мушу сказати, що він був не тільки неординарною особистістю, а й веселим, милосердним, товариським, за що його поважали і шанували,- каже заслужений журналіст України Микола Кривий.- Тому, коли Олег задумав ушанувати пам'ять свого татуся, ми з головою Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України Дмитром Тарасюком  підтримали таку ініціативу. Дмитро слів на вітер не кинув: за кілька тижнів подарував дорогоцінне видання. Його перша презентація відбулася у тісному  колі давніх друзів.

Минулої суботи поетична збірка колишнього головного редактора районної газети Всеволода Горопахи була представлена шанувальникам його таланту у музеї книги древнього Острога. Щемливими спогадами про колегу по перу поділилися Дмитро Тарасюк, Олександр Шустерук, Андрій Смусь, Іван Глушман, Олесь Ундір. Щедрими оплесками присутні на презентації нагородили Олега Горопаху, який під акомпанемент гітари виконав пісню «Острозький вальс» на слова свого титулованого батька.

 
Більше статтей...
An Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image SlideshowAn Image Slideshow 
bulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbulletbullet
spinner