Творча спадщина Василя Худика і Євгена Цимбалюка – це і велика навчальна база для тих, хто збирається звалити на свої плечі важку і відповідальну ношу професії журналіста. У них є чому навчитися, що запозичити і що взяти до фахового путівника. Крім журналістського обдарування обох велетнів  української журналістики, Господь наділив надзвичайними поетичними здібностями. Скажімо, Євген Цимбалюк їх втілив у кілька поетичних збірок, перша з яких «Вирій» побачила світ у вже далекому 1990 році. Згодом вийшли з друку книг поезій «Лаври  і терни» (1997), «Три дороги до мами» (2009), «Лінія розмежування» (2016). Василь не заглиблювався в книговидавничу справу, хоча кілька його віршів місцеві композитори, зокрема, світлої пам’яті Михайло Юрченко,  поклали на музику. Запам’яталися пісні «Два голуби – пара й чотири крила», а ще виринає з вирію пам’яті «Пісня про ровера» - жартівливо-дотепна, але з глибоким підтекстом. Узагалі кожне поетичне слово Василя, як кажуть,  в яблучко, і ці слова, зокрема, можна було оцінити за  численними вітальними рядками, що він їх діставав із надр свого інтелекту та духу творчого. До речі, на меморіальній дошці  закарбовані поетичні рядки Василя і Євгена, якими вони начебто передбачили свою посмертну долю: «… поети відходять, зоставивши місце для слова» - гласив Євген; «… із містом попрощалися, та залишили тут свої сліди» - стверджував Василь.

Минулої п’ятниці  відбулися урочистості з нагоди Дня журналіста, програма яких включала  відкриття та освячення меморіальної дошки. На цю щемливуподію прибули близько трьох десятки керівників друкованих засобів масової інформації Рівненщини, Волині і навіть сусідньої Польщі, ветеранів журналістики, колег, друзів, близькі і знайомі, а також рідні Василя Миколайовича і Євгена Павловича. Товариство газетярів і телерадійників  побувало на центральному кладовищі Млинова, помолилося за упокій душ своїх побратимів і поклали квіти до їхніх могил: волею долі обидва майстри влучного і образного слова поховані неподалік один одного. Хтось зазначив, що за життя творча діяльність об’єднувала обох, а по смерті – місце вічного спочинку.

Під час урочистого відкриття меморіальної дошки спогадами про Василя Худика і Євгена Цимбалюка поділися головний редактор Млинівської газети «Гомін і К»  Віталій Тарасюк,  голова Рівненської обласної організації НСЖУ, заслужений журналіст України Дмитро Тарасюк, очільник Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак, головний редактор газети «Вільне слово» Андрій Бабінець, журналіст газети «Перспектива» Хмельницької АЕС Олександр Шустерук. Чин освячення пам’ятної дошки звершив настоятель Млинівського Свято-Михайлівського храму митрофорний протоієрей Тарас Варварук у супроводі хористів цієї святині.

Найщемливіша мить урочистості настала, коли запросили перетнути символічну стрічку внука Василя Худика  - Арсена та дружину Євгена Цимбалюка – Світлану Анастасівну. Із меморіальної дошки постали їхні дідусь і чоловік – люди, які залишили помітний слід в історії журналістики та ріднокраю.  Пані Світлана щиро подякувала всім, хто шанує пам’ять дорогих їм людей.

Відтепер місце на фасаді редакції газети «Гомін і К» стане дорогим для кожного, кого зводила доля з майстрами слова. Пам’ять про них – вічна і світла, як і їхнє незабутнє слово та натхненна творча толока.